Період з 476 року н. е. до приблизно 1000 року н.е. називають “Темні віки”. Культурний та економічний спад у Західній Європі після падіння Західної Римської імперії створили відчуття історичної «темряви». Цей період мав розвиток у релігії, ремеслах, усній культурі та регіональних традиціях, просто ми, нащадки, мало знаємо про це. Темні віки так називають через різке скорочення джерел письмових свідчень, через що цей період виглядає темною плямою історії.

Деякі з найцінніших документів світу зберігаються глибоко в архівах бібліотеки Кембриджського університету. Там знаходяться листи сера Ісаака Ньютона, записники, що належали Чарльзу Дарвіну, рідкісні ісламські тексти та папірус Неша – фрагменти аркуша приблизно 200 року до нашої ери, що містять Десять заповідей, написаних івритом.

Ці рідкісні, а часто й унікальні, рукописи безпечно зберігаються в умовах контрольованого клімату, а співробітники дбайливо доглядають за ними, щоб ніжні сторінки не кришилися, а чорнило не осипалося з часом.

Однак, коли до бібліотеки надійшло 113 коробок із паперами та пам’ятними речами з офісу фізика Стівена Гокінга, установу чекала незвична проблема. Поруч із листами, фотографіями та тисячами сторінок, пов’язаних із роботою Гокінга в галузі теоретичної фізики, були знайдені предмети, які вже нечасто трапляються в сучасних офісах – дискети.

Вони стали результатом раннього захоплення Гокінга персональними комп’ютерами, якими він міг користуватися навіть попри форму захворювання мотонейронів, відому як боковий аміотрофічний склероз, завдяки спеціальним модифікаціям і програмному забезпеченню. Усередині цих дискет могли зберігатися найрізноманітніші забуті дані або раніше невідомі відомості про життя вченого. Уяву архівістів це справді вразило.

Нині ці дискети є частиною проєкту бібліотеки Кембриджського університету з порятунку прихованих знань, замкнених на дискетах. Проєкт Future Nostalgia відображає ширшу тенденцію у масиві інформації, що надходить до архівів і бібліотек у всьому світі.

«Більшість пожертв ми отримуємо від людей, які або виходять на пенсію, або помирають, – пояснює Леонтьєн Талбум, учасниця команди з цифрового збереження бібліотеки та керівниця цього проєкту. – Це означає, що ми дедалі частіше стикаємося з матеріалами з епохи персональних комп’ютерів».

Стівен Гокінг протягом десятиліть користувався персональними комп’ютерами, тому йому належить значний обсяг цифрових матеріалів.

На перший погляд міцний пластик дискет, популярних у період із 1970-х до 1990-х років, може здаватися надійнішим за крихкі рукописи. Папір гниє, чорнило блякне й розтікається. Синтетичні матеріали можуть зберігатися значно довше – саме тому пластикове забруднення є такою серйозною проблемою. Однак цифрова інформація, збережена всередині цих жорстких касет, є значно вразливішою, ніж здається. Оксид заліза, яким вкрита тонка пластикова плівка всередині, з часом може руйнуватися та втрачати свої магнітні властивості. Це означає, що дані можуть бути втрачені назавжди.

Застарілі носії даних, такі як дискети, створюють серйозні ускладнення для архівістів. «Якщо є книга, не має значення, наскільки вона стара – її все одно можна прочитати, – каже Талбум (за умови, звісно, що зрозуміла мова, якою вона написана). – Але з дискетами все складніше: потрібне спеціалізоване обладнання, щоб просто отримати доступ до вмісту. Це схоже на ситуацію, коли для відкриття книги потрібен ключ. І навіть після цього не завжди вдається прочитати те, що всередині. Потрібно також розбиратися в системах, у яких ці дискети були відформатовані».

Це викликає занепокоєння серед архівістів, істориків та археологів, що майбутні покоління можуть зіткнутися з певною «цифровою темною епохою», досліджуючи матеріали останніх приблизно 50 років. Подібно до Темних віків Європи після падіння Римської імперії, річ не в тому, що нічого не відбувалося. Але якщо не збережеться жодних записів, стане неможливо дізнатися, що люди думали, відчували і як вони жили.

Щоб упоратися з цим викликом, проєкт Future Nostalgia намагається зібрати фрагменти стародавнього комп’ютерного обладнання для читання рідкісних і незвичних дискет. Навіть маючи необхідну техніку, команда змушена кропітливо визначати способи форматування дисків, щоб коректно прочитати інформацію. Талбум також доводиться обережно видаляти цвіль із крихкої поверхні магнітних носіїв, щоб не подряпати їх.

«Якщо їх зберігали в гаражах або на горищах, вони можуть покриватися пліснявою», – пояснює вона.

Матеріали, які вже вдалося відновити, дають інтригуюче уявлення про різноманіття збереженого контенту. Лише в бібліотеці Кембриджського університету Талбум обробила дискети, що містили все – від текстів і абстрактних списків поета Ніколаса Мура до матеріалів товариства, присвяченого паранормальним явищам. Проте саме дискети Гокінга залишаються для неї найціннішими. «Для мене було честю працювати з ними», – говорить вона.

Матеріали Гокінга надійшли до бібліотеки разом з іншими архівами з його офісу через програму Acceptance in Lieu, яка дозволяє важливим історичним об’єктам і архівам ставати загальнодоступними. Поряд із паперами, листами та роздруківками було передано й значну кількість цифрових матеріалів.

Дискети Гокінга надійшли у двох партіях. Перша складалася з дисків формату 5,25 дюйма з комп’ютера, що використовував систему DOS. «Фактично це ранній Windows», – пояснює Талбум. Визначити точну дату створення дискет складно, оскільки системи використовувалися досить довго, але вважається, що саме ці диски є найдавнішими в колекції. Значна частина вмісту ще досліджується, але вже відомо, що там є листи, написані Гокінгом.

Також на частині дискет були виявлені ігри – можливо, це є невеликим уявленням про відому схильність ученого до легкого гумору.

Друга партія складалася з поширеніших дисків формату 3,5 дюйма. Вони, імовірно, належать до пізнішого періоду та пов’язані з раннім комп’ютером Mac. «Переважно це лекції, – зазначає Талбум. – Із технічної точки зору вони надзвичайно цікаві, адже його лекції були настільки великими, що їх доводилося розбивати на кілька дискет».

Відомо, що Гокінг записував свої виступи та зберігав їх на дисках, щоб згодом відтворювати через синтезатор мовлення. Його цифрові файли могли також містити папки з текстовими документами на широкий спектр тем, які були для нього важливими, дозволяючи обирати фрагменти для озвучування в розмовах або у відповідях на запитання. Принаймні на частині дискет також зберігалося програмне забезпечення, яке він використовував.

Відмінності у розмірах дисків і програмному забезпеченні, необхідному для доступу до матеріалів Гокінга, є типовими для ранньої епохи дискет. «Не існувало однієї системи, яка б домінувала на ринку, – пояснює Талбум. – Це був справжній дикий Захід». Для сучасних архівістів це означає необхідність використовувати десятки різних пристроїв для читання дисків різних форматів із різних систем. І часто доводиться докладати значних зусиль, щоб знайти це стародавнє обладнання – від аукціонів із розпродажу майна до ринків колекціонерів.

«Я купив свій восьмидюймовий дисковод на eBay, – розповідає Кріс Ноулз, учасник проєкту Future Nostalgia. – Це було справжнє диво, що він працює». Він використовує свій пристрій для вилучення даних із майже 200 восьмидюймових дискет для Центру архівів Черчилля. «Це найстаріший формат у нашій колекції», – говорить він про ці складні в роботі диски, які колись належали Нілу Кінноку, лідеру Лейбористської партії Великої Британії у 1983–1992 роках. «Спочатку ми думали, що на них лише промови, які вже маємо в інших форматах. Але в процесі тестування з’ясувалося, що принаймні частина матеріалів є листуванням із його виборцями».

Хоча цього разу вдалося знайти справний привід для рідкісного формату, Талбум вважає, що з часом це буде дедалі складніше. «Це обладнання не вічне, – каже вона. – Десять років тому знайти його було простіше. Зараз воно поступово зникає».

Зникає не лише апаратне забезпечення, а й інформація про програмне забезпечення для дискет. «Багато людей, які працювали з цими системами, або вийшли на пенсію, або померли, – пояснює Талбум. – Тому ці знання поступово втрачаються».

Дискети Кіннока є наочним прикладом. «Отримати доступ до цих матеріалів було надзвичайно складно, – каже Ноулз. – Вони були створені в текстовому процесорі Diamond. Про нього майже немає інформації. Для систем, у яких були ігри, існують фан-спільноти, і архівісти іноді користуються їхніми інструментами. Але коли таких спільнот немає, все стає значно проблематичнішим».

Навіть якщо дані з дискети вдається витягнути, часто потрібно виконати значну додаткову роботу, щоб зробити їх читабельними на сучасних пристроях. Пітер Ріс, архівіст у проєкті Cambridge History of Innovation, порівнює цей процес із перекладом. «Філологи перекладають давню латину в текст, який ми можемо прочитати сьогодні, – пояснює він. – Саме це й робить Future Nostalgia з цим нечитабельним кодом. Ми використовуємо технічні засоби, щоб його розшифрувати, а потім зробити зрозумілим».

Цей етап часто є найскладнішим. Саме тому частина даних, відновлених у межах проєкту, поки що недоступна для дослідників. «У випадку матеріалів Стівена Гокінга наступним кроком є забезпечення доступу, – зазначає Талбум. – Складність запуску старого програмного забезпечення на сучасних пристроях робить цей процес дійсно проблемним».

Ноулз зазначає, що використання сучасних засобів для роботи зі застарілим програмним забезпеченням інколи може трохи змінювати вигляд або відчуття оригінального матеріалу. «Ми намагаємося мінімізувати будь-які зміни», – пояснює він.

На даний момент, на думку Талбум, найкритичнішим завданням є просто витягти та зберегти дані з дискет – поки ще не надто пізно. «Багатьом дискетам уже 40 або 50 років, – каже вона. – Магнітний матеріал, на якому зберігаються дані, починає руйнуватися. Тому ми повинні зберегти їх якомога швидше».

Окрім цієї технічної роботи для архівної спільноти, Талбум також залучає громадськість до своєї ініціативи зі збереження забутої інформації, замкненої на дискетах. 9 жовтня 2025 року в бібліотеці Кембриджського університету вона провела майстер-клас, на який люди могли принести старі дискети, що зберігалися в них удома, та дізнатися, що саме на них записано.

На думку Ноулза, участь громадськості у збереженні даних із дискет є цілком логічною. «Існує очевидний і дуже великий інтерес до сімейної історії, – каже він. – Це спосіб повернути те, що люди вважали втраченим, і дізнатися більше про те, що зберігали члени їхніх родин».

Ріс також сподівається, що таким чином вдасться знайти додаткові роботи науковців із Кембриджа та інших місць. «Старі електронні листи або робочі календарі можуть не здаватися історичними документами. Вони навіть можуть виглядати банальними. Але саме так виглядали листи Ньютона або Дарвіна 200 років тому. Тепер же вони є безцінним джерелом для розуміння минулого».

Особливі труднощі для команди становлять рідкісні дискети, як-от тридюймові диски Amstrad, доступ до інформації на яких виявися особливо складним.

Сама Талбум найбільше зацікавлена в будь-яких дисктах формату 5,25 дюйма – одному з найраніших типів дискет і її особистому фавориті. «У ті часи дискети були дуже дорогими, – пояснює вона. – Люди використовували їх повторно і перезаписували. Тому з 5,25-дюймовою дискетою ніколи не знаєш, що на ній насправді. На етикетці може бути написане одне, а всередині – зовсім інше».

Саме ця непередбачуваність і робить роботу з дискетами настільки привабливою. «Коли отримуєш архів паперових матеріалів, імовірно, хтось уже гортaв ці сторінки, – каже Талбум. – А от дискети просто передаються нам. Мене захоплює думка, що хтось поклав дискету 40 років тому, а я – перша, хто знову її бачить. Це відчуття справжнього відкриття».

У час, коли цифрову інформацію можна отримати практично з будь-якої точки світу, Ріс погоджується, що в роботі з дискетами, на яких десятиліттями залишалося «спляче» програмне забезпечення й дані, є щось особливе. «Може здатися, що за останні 30-40 років мало що змінилося, – підсумовує він. – Але дискети показують, наскільки чужим і далеким є минуле насправді. І водночас вони допомагають нам краще його пам’ятати».

За матеріалами: BBC

The post Цифрові темні віки наступають? Люди, які рятують забуті знання, замкнені на старих дискетах appeared first on .

Серія Oppo Reno15 є новою лінійкою преміальних смартфонів, до якої входять як великі, так і компактні пристрої. У цьому матеріалі розглядається модель Oppo Reno15 Pro, яка на окремих ринках також відома під назвою Reno15 Pro Mini.

Моделі Reno15 вийшли на глобальний ринок, однак у їхніх назвах можливі певні розбіжності. Міжнародна версія Oppo Reno15 Pro в Індії, а також імовірно в усьому регіоні Південно-Східної Азії, продається під назвою Oppo Reno15 Pro Mini. Саме з цієї причини надалі використовується позначення Reno15 Pro (mini). З точки зору технічних характеристик жодних відмінностей між цими двома пристроями не існує.

Oppo Reno15 Pro (mini) належить до рідкісної категорії компактних смартфонів флагманського рівня. Пристрій оснащено 6,32-дюймовим OLED-дисплеєм із високою роздільною здатністю та високою частотою оновлення, а також використовується процесор Dimensity 8450.

Фотографічні можливості реалізовані на високому рівні. Основна камера має роздільну здатність 200 МП та оптичну стабілізацію зображення, додатково встановлено 50-мегапіксельний телефотооб’єктив з оптичною стабілізацією та 3,5-кратним оптичним зумом, а також 50-мегапіксельну надширококутну камеру з автофокусом. Фронтальна камера використовує 50-мегапіксельний сенсор із надширококутним об’єктивом та автофокусом, що сьогодні зустрічається доволі рідко.

Завершальним важливим елементом є акумулятор ємністю 6 200 мА·год, який підтримує дротове заряджання SuperVOOC потужністю до 80 Вт.

Reno15 Pro (mini) постачається з попередньо встановленою операційною системою Android 16 та фірмовою оболонкою ColorOS 16.

Основні характеристики Oppo Reno15 Pro (mini):

• Корпус: 151,2×72,4×8,0 мм, 187 г; скляна передня панель (Gorilla Glass 7i), алюмінієва рамка, скляна задня панель; захист від пилу та води за стандартами IP68/IP69 (стійкість до струменів води під високим тиском; занурення на глибину до 1,5 м протягом 30 хвилин).
• Дисплей: 6,32″ AMOLED, 1 млрд кольорів, 120 Гц, HDR10+, 600 ніт (типове значення), 1 800 ніт (HBM), роздільна здатність 1216×2640 пікселів, співвідношення сторін 19,54:9, щільність 460 ppi.
• Чипсет: Mediatek Dimensity 8450 (4 нм): восьмиядерний (1×3,25 ГГц Cortex-A725 + 3×3,0 ГГц Cortex-A725 + 4×2,1 ГГц Cortex-A725); графічний процесор Mali-G720 MC7.
• Пам’ять: 256 ГБ із 12 ГБ оперативної пам’яті, 512 ГБ із 12 ГБ оперативної пам’яті; UFS 3.1.
• ОС/Програмне забезпечення: Android 16, ColorOS 16.
• Основна камера: Ширококутна (основна): 200 МП, f/1.8, 24 мм, 1/1.56″, 0,5 мкм, PDAF, OIS; Телефото: 50 МП, f/2.8, 85 мм, PDAF, OIS, 3,5-кратний оптичний зум; Надширококутна: 50 МП, f/2.0, 16 мм, 116°, AF.
• Фронтальна камера: 50 МП, f/2.0, 18 мм, 100° (надширококутна), AF.
• Запис відео: Основна камера: 4K@30/60 кадрів/с, 1080p@30/60/120/240/480 кадрів/с, гіроскопічна електронна стабілізація, HDR, OIS; Фронтальна камера: 4K@30/60 кадрів/с, 1080p@30/60 кадрів/с, гіроскопічна електронна стабілізація, HDR.
• Акумулятор: 6 200 мА·год; дротове заряджання 80 Вт, 13,5 Вт PD, 55 Вт PPS, заряд до 100% за 53 хвилини, зворотне дротове заряджання.
• Комунікації: 5G; Wi-Fi 6; Bluetooth 5.4, aptX HD, LHDC 5; NFC; інфрачервоний порт.
• Додатково: Сканер відбитків пальців під дисплеєм (оптичний); стереодинаміки.

Зовні Reno15 Pro (mini) справляє враження майже ідеального компактного смартфона. Очікування стосувалися використання LTPO OLED-панелі, однак навіть без неї на рівні заявлених характеристик суттєвих зауважень не виникає.

Розпакування Oppo Reno15 Pro (mini)

Oppo Reno15 Pro (mini) постачається у великій сірій коробці, до якої входять сам смартфон, мережевий адаптер SuperVOOC потужністю 100 Вт, кабель USB-A – USB-C з допустимим струмом 8 А, а також інструмент для виймання SIM-картки.

У паперовому відсіку також знаходиться прозорий силіконовий чохол.

Дизайн, якість складання, ергономіка

Oppo Reno15 Pro (mini) має впізнаваний вигляд завдяки повністю пласкому дизайну, а компонування камер викликає асоціації з iPhone. Безумовно, компанія Apple не є автором ані такого підходу до дизайну, ані подібного розміщення модулів, проте саме вона зробила ці рішення масово впізнаваними, тому порівняння у цьому випадку є неминучим.

Конструктивно Reno15 Pro (mini) оснащено скляними панелями та пласкою алюмінієвою рамкою з матовим покриттям. Захист дисплея забезпечується склом Gorilla Glass 7i, тоді як тип захисного скла для матової задньої панелі виробником не уточнюється.

Reno15 Pro (mini) має сертифікацію IP68 та IP69, що означає захист від пилу, води та струменів води під високим тиском. Про наявність додаткових рішень для підвищення стійкості до падінь офіційно не повідомляється.

Reno15 Pro (mini) пропонується у кольорах Dusk Brown, Aurora Blue та Glacier White, причому останній доступний виключно для компактної версії. У розпорядженні для огляду перебувала версія Dusk Brown, яка за відтінком нагадує темно-сірий, близький до space gray, а також була можливість ознайомитися з білим варіантом.

Коричнева версія має повністю матове покриття як рамки, так і задньої панелі, завдяки чому поверхня відчувається шовковистою та менш схильною до появи відбитків пальців. Водночас смартфон залишається доволі слизьким у користуванні.

Білий варіант відрізняється глянцевою задньою панеллю та матовою рамкою. Дизайн виглядає більш експериментальним завдяки вбудованій блискучій декоративній смузі всередині заднього скла, при цьому рамка має не чисто білий, а радше сріблясто-золотистий відтінок. Саме ця версія забезпечує кращий хват, що пояснюється фізичними властивостями поверхонь, оскільки шорстке матове покриття створює меншу площу контакту, ніж повністю пласка глянцева поверхня.

Незалежно від вибору між більш чіпкою білою або більш слизькою коричневою версією, завдяки компактним габаритам та малій масі пристрій відчувається достатньо надійно та комфортно в руці. У разі потреби додаткову впевненість під час використання забезпечує захисний чохол, що входить до комплекту постачання.

Далі доцільно детальніше розглянути конструктивні елементи Reno15 Pro (mini).

Передня панель повністю відведена під 6,32-дюймовий AMOLED-дисплей. Матриця характеризується щільністю 460 ppi, частотою оновлення 120 Гц, 10-бітною глибиною кольору та надзвичайно тонкими рамками.

У верхній частині екрана розміщено невеликий виріз для фронтальної камери з роздільною здатністю 50 МП та автофокусом.

Над дисплеєм розташований майже непомітний розмовний динамік, який разом із додатковим верхнім отвором працює як частина стереосистеми.

Reno15 Pro (mini) оснащено оптичним сканером відбитків пальців, інтегрованим під дисплей. Сенсор активний навіть при вимкненому екрані, працює швидко та забезпечує високу точність і надійність розпізнавання.

Задня панель є повністю пласкою та містить знайомий за формою модуль камер. Конструкція виконана без розривів, оскільки блок камер є частиною задньої панелі, утворюючи єдиний цілісний елемент.

Компонування камер подібне до моделей iPhone 16 Pro, з трикутним розташуванням модулів та світлодіодним спалахом у верхньому правому куті. Лазерного LiDAR-сенсора у цій моделі не передбачено.

Бічні грані Reno15 Pro (mini) також пласкі, завдяки чому смартфон може самостійно стояти у вертикальному положенні.

На верхньому торці розміщено інфрачервоний порт, один мікрофон та додатковий отвір верхнього динаміка.

Нижня грань містить другий стереодинамік, порт USB-C, слот для двох SIM-карток, а також основний мікрофон.

Кнопки регулювання гучності та живлення або блокування розташовані на правому боці корпусу, мають достатній розмір та хід, що забезпечує чітке тактильне натискання.

Габарити Oppo Reno15 Pro (mini) становлять 151,2 x 72,4 x 8 мм, що приблизно відповідає розмірам iPhone 17 Pro. При цьому маса пристрою складає 187 г, що приблизно на 20 г менше, і це є доволі вражаючим показником.

Reno15 Pro (mini) поруч із Reno15

Загалом Oppo Reno15 Pro (mini) справляє враження дуже якісно зібраного смартфона з преміальним, хоч і знайомим дизайном, достатнім рівнем зчеплення, малою масою та габаритами, які роблять пристрій зручним для повсякденного використання.

Дисплей

Oppo Reno15 Pro (mini) оснащено 6,32-дюймовим AMOLED-дисплеєм із роздільною здатністю 1 216 x 2 640 пікселів, 10-бітною глибиною кольору, частотою оновлення 120 Гц та підтримкою стандарту HDR10+. Захист екрана забезпечується склом Gorilla Glass 7i.

Компанія Oppo заявляє типову яскравість на рівні 600 ніт та пікову яскравість до 1 800 ніт.

Під час вимірювань було зафіксовано максимальну ручну яскравість 602 ніт, що повністю відповідає заявленим виробником показникам. Мінімальна яскравість на білому тлі склала 2,1 ніт.

Для умов яскравого зовнішнього освітлення передбачено режим підвищеної яскравості. У більшості сценаріїв було зафіксовано значення 1 237 ніт, за винятком галереї, де автоматична яскравість підвищувалася до 2 214 ніт.

Пікову яскравість було протестовано з 10-відсотковим заповненням екрана, і результат виявився ще більш вражаючим, досягнувши рівня 3 548 ніт. Слід зазначити, що такий показник можливий виключно в мультимедійних застосунках, зокрема під час перегляду фотографій або потокового відео.

Частота оновлення

У налаштуваннях дисплея Reno15 Pro (mini) доступні три режими частоти оновлення, а саме Auto, Standard із фіксованими 60 Гц та High.

Режими Auto та High працюють однаково. Частота 60 Гц використовується для статичного екрана та відтворення відео, 90 Гц застосовується у веббраузері та системних застосунках, 60 Гц використовується для Netflix, YouTube, камери та низки інших програм, тоді як 120 Гц активується для інтерфейсу, ігор та бенчмарків.

Після вибору режиму High відкривається меню індивідуального налаштування частоти оновлення для окремих застосунків, у якому можна примусово встановити вищу частоту, ніж обрану автоматично, за умови підтримки з боку конкретного застосунку. Наприклад, можливо встановити 120 Гц для Chrome або 90 Гц чи 120 Гц для Netflix.

HDR та потокове відео

Екран підтримує стандарти HDR10 та HDR10+, і ці можливості коректно розпізнаються всіма основними потоковими сервісами, включно з Netflix.

Очікувано, Reno15 Pro (mini) підтримує стандарт Android Ultra HDR для відображення HDR-фотографій із покращеним тональним відображенням та підвищеною яскравістю світлих ділянок. Реалізація доступна у фірмовій галереї Oppo Photos, де для кожного окремого зображення можна тимчасово вимкнути ефект для порівняння, а також повністю деактивувати його у налаштуваннях системи. Підтримка також працює у Google Photos, хоча без можливості швидкого попереднього перегляду, а також у браузері Chrome для зображень з інших сумісних смартфонів.

Покращення зображення

У налаштуваннях дисплея Reno15 Pro (mini) доступні три додаткові опції, що заслуговують на увагу.

Функція Image Sharpener підвищує різкість зображень та відео низької якості, тоді як Video Color Boost розширює колірний обхват відео за можливості. Обидві функції призводять до підвищеного споживання енергії та можуть бути активовані лише у сумісних застосунках, більшість з яких орієнтовані на китайський ринок.

Швидкість заряджання

Oppo Reno15 Pro підтримує дротове заряджання SuperVOOC потужністю до 80 Вт, а також стандарт USB Power Delivery потужністю до 55 Вт. У комплекті постачання був присутній фірмовий зарядний пристрій Oppo SuperVOOC на 80 Вт, хоча на окремих ринках його наявність може відрізнятися, і саме він використовувався для тестування швидкості заряджання.

У смартфоні доступна функція Smart Rapid Charging, яка підвищує швидкість заряджання, водночас призводячи до дещо вищого нагрівання корпусу. Для досягнення максимально можливої потужності заряджання цю функцію було залишено активною.

Швидкість заряджання оцінюється як дуже висока, особливо з урахуванням ємності акумулятора 6 200 мА·год. Повний цикл заряджання із використанням адаптера на 80 Вт тривав 54 хвилини. За 15 хвилин заряджання рівень заряду досягав 36 відсотків, а за 30 хвилин — 62 відсотків. Показники виглядають переконливо, хоча на ринку присутні моделі з ще вищою швидкістю заряджання.

Підтримується режим bypass charging, який буде корисним під час ігор, оскільки дозволяє уникнути надмірного нагрівання пристрою та зниження продуктивності.

Функції розумного заряджання та обмеження рівня заряду рекомендуються для користувачів, які прагнуть продовжити загальний термін служби акумулятора.

Динаміки, гучність та якість звуку

Oppo Reno15 Pro (mini) оснащено стереодинаміками, при цьому розмовний динамік виконує подвійну функцію. В операційній системі передбачено додатковий рівень гучності, що перевищує стандартний максимум і позначається як 300%. Цей режим забезпечує незначне збільшення гучності за рахунок погіршення якості звуку, що проявляється у різкості високих частот та менш виразній передачі вокалу.

Під час тестування гучності Reno15 Pro (mini) отримав оцінку Very Good як при 300-відсотковому, так і при 100-відсотковому рівні гучності, при цьому у таблицях нижче наводиться показник LFS для режиму 300%. З огляду на погіршення якості звуку при використанні підсилення, тестові аудіодоріжки було записано на рівні гучності 100%.

Якість звучання динаміків на 100% гучності оцінюється як відмінна, із достатньою кількістю низьких частот, чіткою передачею вокалу та насиченим, але контрольованим високочастотним діапазоном. Звук є глибоким і об’ємним, що сприймається як суттєва перевага пристрою.

Android 16 з оболонкою ColorOS 16

Oppo Reno15 Pro (mini) постачається з попередньо встановленою оболонкою ColorOS 16, яка працює поверх операційної системи Android 16. Компанія Oppo заявляє, що нова серія Reno15 отримуватиме оновлення ColorOS протягом п’яти років, при цьому формулювання не уточнює точну кількість основних версій системи, а також гарантує шість років оновлень безпеки.

Актуальна версія ColorOS не демонструє кардинальних змін у порівнянні з попереднім випуском, проте містить низку доповнень, окремі візуальні та функціональні вдосконалення, а також значний набір можливостей на основі штучного інтелекту. Базові принципи інтерфейсу залишилися здебільшого незмінними, за винятком незначного оновлення дизайну окремих іконок.

Серед нових елементів цього року варто відзначити розширений вибір стилів годинника для екрана блокування, які використовують популярний ефект псевдотривимірної глибини, коли годинник частково ховається за елементами зображення, аналогічно до реалізації в iOS. Також значну увагу приділено анімаціям, кількість і плавність яких помітно зросли.

У меню застосунків з’явився новий стиль групування за категоріями, який нагадує підхід, реалізований іншими виробниками. Також підтримуються різні формати великих папок, зокрема з сіткою 1×3, 3×1 та 3×3. Функція Smart Sidebar збережена і доступна для швидкого доступу до обраних інструментів.

На борту присутній широкий набір інструментів штучного інтелекту від Google, включно з асистентом Gemini, сервісом Gemini Live, функцією Circle to Search, перекладом тексту на екрані та іншими можливостями. Окремо відзначається інтеграція Gemini із застосунком Oppo Mind Space.

Окрім рішень від Google, доступний також великий набір фірмових AI-функцій Oppo. Функція AI Speak призначена для озвучування текстів, AI Writer допомагає зі створенням текстового контенту, AI Search здійснює пошук інформації у підтримуваних застосунках на смартфоні, AI Translate забезпечує переклад, а AI VoiceScribe використовується для створення підсумків текстів або зображень.

У системі також присутній застосунок AI Studio, який використовує хмарні генеративні алгоритми для створення фотореалістичних зображень або анімацій у різних стилях на основі фотографії користувача. Використання сервісу не є необмеженим, однак при першій реєстрації надається певна кількість кредитів, які згодом можна поповнювати шляхом регулярного використання застосунку.

У галереї доступні інструменти редагування фотографій на основі штучного інтелекту. Серед них AI Eraser, AI Ultra Clarity та AI Unblur, призначення яких є інтуїтивно зрозумілим. До нових функцій також належать AI Recompose, AI Relight для корекції експозиції на портретах та AI Perfect Shot, що дозволяє виправляти закриті очі на знімках.

Продуктивність та бенчмарки

Oppo Reno15 Pro (mini) працює на базі процесора MediaTek Dimensity 8450, виготовленого за 4-нм техпроцесом. Це незначне оновлення порівняно з Dimensity 8400, яке зосереджене на оптимізаціях для ігор завдяки рушію StarSpeed Engine, покращеній роботі камер через оновлений ISP, а також більш енергоефективній моделі енергозбереження Ultra Save 3.0+. Архітектура центрального та графічного процесорів при цьому залишилася без змін.

Чипсет оснащений восьмиядерним процесором із конфігурацією 1×3,25 ГГц Cortex-A725, 3×3,0 ГГц Cortex-A725 та 4×2,1 ГГц Cortex-A725. За графіку відповідає прискорювач Mali-G720 MC7.

Reno15 Pro (mini) доступний у двох конфігураціях пам’яті з накопичувачем стандарту UFS 3.1 та оперативною пам’яттю LPDDR5X, а саме 12 ГБ оперативної пам’яті з 256 ГБ сховища, що використовувалася для тестування, та 12 ГБ оперативної пам’яті з 512 ГБ сховища.

Далі наведено результати тестування у синтетичних бенчмарках.

Dimensity 8450 демонструє значний потенціал у своєму ціновому сегменті та забезпечує продуктивність, близьку до флагманського рівня. Хоча центральний та графічний процесори не є найпотужнішими на ринку, їхні показники залишаються серед найвищих у своєму класі.

Втім, тривала продуктивність Reno15 Pro (mini) оцінюється як посередня. Чи є це наслідком компактного корпусу, чи недостатньо ефективної системи відведення тепла, достеменно встановити неможливо, однак така поведінка є типовою для компактних смартфонів. У тестах на стабільність Reno15 Pro (mini) утримував приблизно 66 відсотків від максимальної продуктивності центрального процесора та лише близько 35 відсотків від пікової продуктивності графічного процесора.

Під час тривалих стрес-тестів Reno15 Pro (mini) помітно нагрівається, однак не досягає рівня, який можна було б охарактеризувати як надмірний.

Використання потужного чипсета у Reno15 Pro (mini) забезпечує високий рівень загальної продуктивності. За час експлуатації не було зафіксовано жодних затримок або збоїв у роботі інтерфейсу, іграх чи звичайних застосунках. Водночас, з огляду на суттєве зниження графічної продуктивності під навантаженням, у тривалих ігрових сесіях можливі обмеження продуктивності.

Повнофункціональна потрійна тилова камера, надширокі селфі

Лінійка Oppo Reno15 може справляти враження хаотичної з огляду на назви та сегментацію, однак принаймні серед уже анонсованих моделей простежується чітка закономірність: якщо в назві присутній індекс Pro, пристрій отримує потрійну основну камеру з конфігурацією 200 МП + 50 МП + 50 МП. Такий набір виглядає переконливо.

Основна камера Reno15 Pro (mini), що розглядається, побудована на сенсорі Samsung HP5. Цей модуль фактично стає стандартним вибором для більш якісних смартфонів середнього класу поточного покоління. Фізичний розмір сенсора відповідає попереднім моделям Reno цього сегмента, однак замість роздільної здатності 50 МП тут використовується 200 МП. Камера оснащена об’єктивом з еквівалентною фокусною відстанню 24 мм, світлосилою f/1.8 та оптичною стабілізацією зображення.

Телефотокамера забезпечує 3,5-кратне оптичне наближення з еквівалентною фокусною відстанню 85 мм. Судячи з характеристик, модуль перейшов із попередніх поколінь. Використовується сенсор Samsung JN5 на 50 МП. Це не надто складне рішення з погляду апаратної частини, але для більшості сценаріїв воно є достатнім. Для зйомки крупних планів камера підходить гірше через мінімальну дистанцію фокусування 32 см.

Надширококутна камера також має роздільну здатність 50 МП, проте використовує менш поширений сенсор GalaxyCore. Характеристики виглядають цілком гідно: оптичний формат 1/2.88 дюйма, об’єктив з еквівалентною фокусною відстанню 16 мм та наявність автофокусу.

На фронтальній панелі встановлено ще один сенсор JN5, який орієнтований на селфі високої роздільної здатності. Окрім цього, камера оснащена надширококутним об’єктивом з еквівалентною фокусною відстанню 18 мм, що замінює вже доволі широкий 21 мм у попередніх поколіннях Reno. Також передбачено автофокус.

• Ширококутна (основна): 200 МП Samsung ISOCELL HP5 (S5KHP5, 1/1.56″, 0.5 мкм–2.0 мкм); 24 мм, f/1.8, OIS, багатонапрямлений PDAF (10 см – ∞); запис відео 4K60.
• Телефото: 50 МП Samsung ISOCELL JN5 (S5KJN5, 1/2.76″, 0.64 мкм–1.28 мкм); 85 мм, f/2.8, OIS, багатонапрямлений PDAF (32 см – ∞); 4K60.
• Надширококутна: 50 МП GalaxyCore GC50F6 (1/2.88″, 0.61 мкм–1.22 мкм); 16 мм, f/2.0, PDAF; 4K60.
• Фронтальна камера: 50 МП Samsung ISOCELL JN5 (S5KJN5, 1/2.76″, 0.64 мкм–1.28 мкм); 18 мм, f/2.0, багатонапрямлений PDAF; 4K60.

Якість фото при денному освітленні

Основна камера

Основна камера Reno15 Pro (mini) забезпечує дуже хороші результати за умов яскравого денного освітлення. Знімки відзначаються широким динамічним діапазоном та точною автоматичною передачею балансу білого з приємною кольоропередачею. Рівень деталізації загалом високий, хоча дрібні високочастотні текстури виглядають надмірно обробленими та перешарпленими.

Режим High resolution, який формує зображення роздільною здатністю 26 МП, виявився працездатним лише для дуже обмеженого набору сцен, переважно з наявністю рослинності, причому не для всіх подібних сюжетів. Цікавим є те, що він стабільно спрацьовував в одному конкретному сюжеті за різних умов освітлення. Трава та гілки на таких знімках виглядають помітно краще, однак відсутність можливості примусово активувати режим 26 МП або принаймні отримати візуальну індикацію в видошукачі робить використання цього режиму непередбачуваним.

Під час зйомки в режимі Hi-res через селектор режимів, а не через налаштування High resolution у меню форматів, за замовчуванням створюються 200-мегапіксельні знімки без можливості вибору проміжного варіанту 50 МП. Водночас смартфон автоматично переходить на 50 МП у режимі Hi-res при зниженні освітленості нижче певного порогу. Така поведінка виглядає нестабільною та малопрактичною.

Самі 200-мегапіксельні зображення сприймаються неоднозначно через дуже великі розміри файлів та посередній рівень деталізації.

Знімки людей при масштабі 1x виходять відмінними. Відтінки шкіри виглядають природно, деталізація облич є реалістичною. Рівень розмиття в портретному режимі за замовчуванням може здаватися дещо надмірним.

При 2-кратному цифровому збільшенні зображення виглядають трохи м’якими. Враховуючи використання 200-мегапіксельного сенсора, очікування були вищими, тим більше що на інших смартфонах із цим самим сенсором вдавалося отримати кращі результати. Якість не є поганою, однак потенціал використано не повністю.

Для портретної зйомки така м’якість не створює проблеми. Портрети при 2x виглядають дуже привабливо, з оптимальним балансом між деталізацією та більш компліментарною перспективою.

Телефотокамера

Телефотокамера Reno15 Pro демонструє дуже хорошу якість при 3,5-кратному зумі. Динамічний діапазон широкий, баланс білого коректний, насиченість кольорів підібрана вдало. Рівень деталізації високий, хоча й не максимально можливий. Доволі велика мінімальна дистанція фокусування у поєднанні з дещо м’якими результатами на цій відстані є певним недоліком.

Можлива зйомка 50-мегапіксельних кадрів із 3,5-кратним зумом, однак виграшу в деталізації це не дає, обмежуючись збільшенням розміру файлів.

Портрети з 3,5-кратним зумом виглядають відмінно. Перспектива та компресія, характерні для цієї фокусної відстані, забезпечують дуже привабливий результат. Відтінки шкіри передаються коректно, а стандартний рівень боке в портретному режимі тут значно краще відповідає фокусній відстані, ніж на менших значеннях зуму.

Кнопка 7,5x також дозволяє отримувати прийнятні результати. Окремі деталі можуть виглядати надмірно перешарпленими, однак загальна різкість і деталізація залишаються на гідному рівні разом із відмінними глобальними параметрами, характерними для нативного зуму.

Надширококутна камера

Фотографії з надширококутної камери майже відповідають рівню флагманських пристроїв. Різкість і деталізація високі, динамічний діапазон широкий, кольори добре відкалібровані.

Використання режиму повної роздільної здатності не дає помітних переваг, оскільки ці зображення фактично є масштабованими версіями стандартних кадрів.

Селфі

Reno15 Pro оснащений дуже цікавим модулем для селфі, який поєднує популярний 50-мегапіксельний сенсор із незвично широким об’єктивом. Нативна фокусна відстань 18 мм дозволяє захоплювати значно більше простору або знімати групові селфі з великою кількістю людей. Якість зображень є відмінною. Відтінки шкіри передаються коректно, деталізація на рівні окремих пікселів висока. Наявність автофокусу забезпечує різкі знімки навіть з малої відстані.

Рівень масштабування 1x дає лише трохи м’якші результати, тому для тих, хто віддає перевагу просто широким, а не надшироким селфі, доступний повноцінний варіант із еквівалентною фокусною відстанню 25 мм. Знімки при 2x з близької відстані виглядають значно слабше.

Якість фото за слабкого освітлення

Основна камера

Основна камера Reno15 Pro демонструє хороші результати й у нічних умовах. Вихідні зображення не є найрізкішими серед усіх протестованих, оскільки флагманські моделі здатні передавати більше дрібних деталей та текстур, які тут виглядають згладженими. Водночас експозиція підібрана вдало, динамічний діапазон дуже широкий, можливо навіть надто широкий через дещо агресивне відновлення світлих ділянок, що однак не створює серйозних проблем. Автоматичний баланс білого стабільно працює за складних комбінацій вуличного освітлення, а кольори залишаються насиченими без переходу в крайнощі.

Телефотокамера

Якість знімків із телефотокамери є доброю, проте без встановлення нових стандартів. Деталізація достатня, хоча й не видатна. Динамічний діапазон також на хорошому рівні, баланс білого зазвичай точний, насиченість кольорів підібрана коректно, хоча іноді трапляються окремі кадри з вибіленими ділянками.

Режим 7-кратного зуму формує відносно м’які зображення, однак загальні параметри залишаються приємними, що робить його придатним у ситуаціях, де композиція важливіша за піксельну точність.

Надширококутна камера

Знімки з надширококутної камери не вирізняються особливими досягненнями, але й не розчаровують. Деталізація є достатньою для модуля цього класу, динамічний діапазон широкий. Баланс білого іноді може відхилятися, однак це не є критичним недоліком.

Вердикт щодо якості фотографій

Reno15 Pro є надійним смартфоном для фотозйомки, який забезпечує загалом відмінні денні результати з усіх трьох тилових камер. Користувач може розраховувати на широкий динамічний діапазон, приємну кольоропередачу та загалом добру деталізацію, хоча й трохи нижчу за ідеальну. Пристрій особливо добре проявляє себе в портретній зйомці. Якість нічних фото є стабільною без суттєвих недоліків на будь-якій з камер, хоча рівень деталізації дещо поступається очікуванням. Окремо варто відзначити універсальну фронтальну камеру з надширококутним об’єктивом та автофокусом, яка однаково добре підходить для групових знімків і крупних планів.

Якість відео

Reno15 Pro можна вважати доволі добре оснащеною відеокамерою. Смартфон підтримує запис відео з роздільною здатністю до 4K при 60 кадрах за секунду на всіх камерах, окрім стандартного режиму 4K30. Режим із частотою 24 кадри за секунду відсутній. Професійного відеорежиму не передбачено, проте є режим Movie, який обмежує зйомку роздільною здатністю 2340×1080 пікселів при 30 кадрах за секунду.

Доступний вибір між кодеками h.264 та h.265, причому ефективніший h.265 використовується за замовчуванням. Запис HDR-відео можливий у всіх режимах якості. Стабілізацію можна вмикати або вимикати, за замовчуванням вона вимкнена.

Характер зображення у відео відповідає загальній тенденції, притаманній Reno15 Pro. Динамічний діапазон і кольоропередача є відмінними, однак різкість і деталізація не завжди вражають. Основна камера та телефотомодуль забезпечують прийнятний рівень різкості, тоді як надширококутна камера формує занадто м’яке зображення.

У нічних умовах ситуація залишається подібною. Відео при 1x та 3,5x виглядає достатньо впевнено, тоді як матеріал із надширококутної камери залишається м’яким.

Стабілізація працює дуже надійно. Під час ходьби тремтіння ефективно згладжується, зйомка з нерухомого положення дає стабільні кадри, а панорамування виглядає плавним.

Вердикт щодо якості відео

Можливість запису відео у форматі 4K60 на всіх камерах Reno15 Pro є суттєвою перевагою. Додатково доступний HDR у всіх режимах та майже бездоганна стабілізація. Кольори й динамічний діапазон виглядають відмінно як удень, так і вночі. Деталізація є прийнятною на основній камері та телефотомодулі, проте залишається нижчою за бажану на надширококутній камері.

Висновок

Ринок загалом, і цей ціновий сегмент зокрема, зовсім не перенасичений компактними смартфонами. Ситуація є радше протилежною. Саме цей дефіцит безпосередньо працює на користь Reno15 Pro (mini), дозволяючи йому легко виділятися серед небагатьох альтернатив.

Насамперед пристрій пропонує знайомий за стилістикою, але якісно реалізований дизайн, у центрі якого перебуває міцна конструкція корпусу та вдало підібрані варіанти кольорового оформлення. Дисплей також справляє сильне враження. Він є чітким і яскравим, забезпечує плавну анімацію та насичену передачу кольорів, а також підтримує HDR10+ у всіх потокових сервісах, які використовувалися під час тестування.

Попри компактні габарити, Reno15 Pro (mini) оснащений несподівано ємним акумулятором, який забезпечує відмінну автономність при роботі від одного заряду. У поєднанні з достатньо швидкою дротовою зарядкою та вражаючими стереодинаміками загальний набір характеристик виглядає добре збалансованим.

Окремо варто відзначити систему камер, яка виявилася однією з ключових переваг смартфона. Усі чотири камери, включно з фронтальною, стабільно забезпечують відмінну якість фотографій упродовж дня. Якість відеозйомки відповідає цьому рівню, а майже бездоганна стабілізація працює надійно та послідовно на всіх модулях.

На завершення слід зазначити, що Reno15 Pro (mini) оснащений дійсно швидким процесором, хоча стабільна продуктивність під тривалим навантаженням не є його сильною стороною. Пікова продуктивність помітно знижується при тривалому навантаженні на центральний або графічний процесор, що є типовою поведінкою для компактних пристроїв, які розглядалися раніше. Водночас варто враховувати, що подібні екстремальні сценарії малоймовірні у повсякденному використанні.

У підсумку Reno15 Pro (mini) майже в усьому демонструє правильний баланс характеристик. Відносно компактні розміри поєднуються з відмінним дисплеєм, вражаючою автономністю, високою якістю камер та гідними динаміками. За відсутності обмежень зі стабільною продуктивністю під навантаженням пристрій можна було б вважати майже бездоганним, однак навіть у поточному вигляді він повністю заслуговує на дуже високу рекомендацію.

Переваги

• Високоякісний дизайн і відмінна якість збірки.
• Яскравий OLED-дисплей з підтримкою HDR10+ та частотою оновлення 120 Гц.
• Видатна автономність і швидка зарядка.
• Фотографії та відео флагманського рівня з усіх чотирьох камер, включно з автофокусом на надширококутній.
• Надзвичайно ефективна стабілізація відео.
• Інфрачервоний порт та підтримка eSIM.

Недоліки

• Суттєве зниження продуктивності під високим і тривалим навантаженням.

За матеріалами: GSMArena

The post Огляд Oppo Reno15 Pro: потрапляє майже в кожне “яблучко” appeared first on .

Google продовжує системно покращувати функціональність і продуктивність смартфонів Pixel завдяки регулярним оновленням Pixel Drop та квартальним оновленням продуктивності QPR (Quarterly Performance Release). Останнє оновлення Android QPR2, за наявною інформацією, принесло суттєві прирости швидкодії для серії Pixel 10, а також додало низку нових можливостей. Серед нових функцій з’явився розширений темний режим (Expanded dark mode), який було впроваджено як окрему опцію в межах інструментів доступності.

Увімкнення цього режиму дозволяє примусово застосовувати темну тему до застосунків, які не мають власної нативної підтримки темного інтерфейсу. Це особливо актуально для прихильників темного режиму, а також для користувачів, яким некомфортно користуватися застосунками з яскравим світлим фоном у темний час доби.

Функція поступово стає доступною для всіх смартфонів Pixel, сумісних з оновленням Android 16 QPR2. До списку підтримуваних моделей входять Pixel 6 та всі новіші пристрої. Щоб перевірити, чи встановлено потрібну версію програмного забезпечення, необхідно відкрити меню «Налаштування», перейти до розділу «Про телефон» і прокрутити список до останнього пункту «Номер збірки», де має бути зазначено значення BP4A.251205.006. Робота цієї функції була перевірена на моделях Pixel 6a та Pixel 8 Pro.

Процедура увімкнення розширеного темного режиму на смартфоні Google Pixel виглядає наступним чином.

По-перше, необхідно відкрити застосунок «Налаштування», торкнувшись відповідного ярлика на головному екрані або двічі потягнувши шторку сповіщень вниз і натиснувши на значок шестерні в нижньому правому куті.

По-друге, слід перейти до розділу «Екран і дотик», прокрутити список до пункту «Темна тема» та натиснути на його назву.

По-третє, у відкритому меню з’явиться новий розділ «Параметри» з двома перемикачами — «Стандартний» та «Розширений».

По-четверте, достатньо вибрати варіант «Розширений», після чого функція буде активована. Водночас Google застерігає, що не всі застосунки гарантовано працюватимуть коректно при примусовому застосуванні темної теми. Втім, навіть такі «вперті» програми, як Amazon, тепер можуть відображатися в темному оформленні, що для багатьох користувачів є суттєвою перевагою.

Розширений темний режим можна розглядати як тимчасове рішення Google для компенсації відсутності нативної темної теми в окремих застосунках. Ця функція орієнтована насамперед на користувачів із порушеннями зору, фоточутливістю або на тих, хто віддає перевагу єдиному темному оформленню всієї системи. Практичний досвід показує, що в більшості випадків функція працює коректно в застосунках, які зазвичай ігнорують системні налаштування темної теми. Водночас можливі ситуації, коли примусове затемнення інтерфейсу негативно вплине на зручність користування або ускладнить навігацію в окремих програмах.

Попри користь такого підходу як тимчасового обхідного рішення, у довгостроковій перспективі розробникам застосунків варто впроваджувати повноцінну нативну підтримку темної теми, що забезпечує найкращий користувацький досвід. До того моменту Google фактично бере на себе роль компенсатора цих недоліків, пропонуючи просте й ефективне системне рішення. Власникам смартфонів Google Pixel рекомендовано встановити грудневе оновлення за 2025 рік і скористатися можливостями розширеного темного режиму.

The post Як увімкнути розширений темний режим на телефоні Google Pixel appeared first on .

Встановлення віртуальної приватної мережі (VPN) на iPhone або iPad є простим процесом. Часи, коли користувачі пристроїв Apple змушені були задовольнятися залишковими рішеннями з екосистеми Windows, минулися. Станом на 2026 рік усі провідні VPN-сервіси пропонують безпечні та зручні застосунки для iOS, які за рівнем функціональності не поступаються версіям для інших платформ. Якщо ухвалено рішення додати VPN на iPhone з метою збереження анонімності в мережі та зміни віртуального місцезнаходження, доступний широкий вибір якісних рішень.

З огляду на інтерес до цієї теми, можна припустити, що загальні переваги використання VPN вже відомі, зокрема підвищення безпеки під час підключення до публічних мереж Wi-Fi та можливість доступу до стримінгових бібліотек інших країн. Водночас процес вибору, встановлення та налаштування VPN на iPhone може здаватися складним.

У цьому матеріалі докладно описано всі основні кроки, включно з можливістю ручного налаштування VPN без використання стороннього сервісу. Для отримання загальнішої інформації про принципи роботи VPN доцільно звернутися до окремих оглядових матеріалів.

Як обрати VPN для iPhone

Одним із найскладніших етапів є вибір відповідного сервісу. Важливо не обмежуватися пошуком за словом “VPN” в App Store, оскільки результати такого пошуку зазвичай формуються з урахуванням рекламних розміщень, що позначаються відповідним маркером, а також великої кількості безкоштовних сервісів із суттєвими обмеженнями. На ринку присутні десятки мобільних VPN, і значна частина з них не орієнтована на інтереси користувача. Поспішний вибір може призвести до використання VPN для iOS, який є або посереднім за якістю, або потенційно небезпечним.

Перед завантаженням VPN для iPhone рекомендується вивчити інформацію про провайдера. Надійний сервіс зазвичай має чітко структуровану сторінку підтримки, прозору історію розвитку та зрозумілу інформацію про власників і операторів. Також варто ознайомитися з відгуками в App Store. Бажано, щоб застосунок мав щонайменше кілька сотень відгуків, переважно з оцінками чотири або п’ять зірок.

Користувачі iPhone мають додаткову перевагу, оскільки низка VPN-сервісів дозволяє завантажити застосунок для iOS і розпочати користування без негайної оплати. Пробний період можна використати для перевірки якості роботи VPN. Доцільно почати з тестування швидкості з’єднання за допомогою Ookla Speedtest або аналогічного застосунку. Також варто скористатися сервісом перевірки IP-адреси, порівнявши адресу до підключення VPN і після нього, щоб переконатися у відсутності витоків.

З точки зору балансу між безпекою, швидкістю, функціональністю та орієнтацією на конфіденційність, одним із рекомендованих рішень є Proton VPN. Серед інших якісних VPN для iPhone часто згадуються ExpressVPN, Surfshark та NordVPN.

Як встановити VPN на iPhone

Встановлення VPN на iPhone відбувається за стандартною схемою, аналогічною інсталяції будь-якого іншого застосунку. Необхідно відкрити App Store, знайти обраний VPN і завантажити його на пристрій. Після завершення завантаження застосунок відкривається для надання необхідних дозволів і завершення початкового налаштування. Нижче наведено детальніший опис етапів.

1. Відкрити App Store.

2. Торкнутися рядка пошуку, ввести назву обраного VPN і виконати пошук. У списку результатів слід уважно вибрати офіційний застосунок, оскільки існують сервіси, що імітують відомі бренди. Як правило, найбільш надійним є застосунок з найбільшою кількістю відгуків.

3. На сторінці застосунку натиснути кнопку “Отримати” та ввести облікові дані Apple ID для початку встановлення.

4. Після завершення інсталяції натиснути “Відкрити” в App Store або знайти піктограму VPN на головному екрані.

5. Створити обліковий запис VPN із використанням імені користувача та пароля. У більшості випадків це можна зробити безпосередньо в застосунку, іноді з коротким переходом у браузер.

6. Обрати тарифний план. За наявності безкоштовного пробного періоду доцільно скористатися ним для тестування сервісу. Довгострокові плани зазвичай вигідніші з точки зору загальної вартості, але потребують більшої початкової оплати.

7. Увійти в застосунок VPN, використовуючи створені облікові дані.

Навіть без придбання платного плану існує можливість користування VPN на iOS. Деякі безкоштовні VPN мають повноцінні застосунки для iPhone, хоча їхні можливості зазвичай обмежені.

Як налаштувати та використовувати VPN на iPhone

У більшості випадків VPN для iOS готовий до використання з налаштуваннями за замовчуванням. Водночас рекомендується переглянути доступні параметри, оскільки серед них можуть бути важливі елементи безпеки або функції, що підвищують зручність користування. Зазвичай ці параметри знаходяться в розділі налаштувань, який позначається піктограмою шестерні або відповідним пунктом меню.

До основних рекомендацій належать такі дії:

• Увімкнення функції kill switch, яка блокує передачу даних у разі раптового розриву VPN-з’єднання.

• Налаштування автоматичного повторного підключення VPN у разі відключення.

• За наявності функції роздільного тунелювання налаштування списку застосунків або сайтів, які можуть працювати без VPN, за умови що вони не обробляють чутливі дані.

• Активація функцій блокування реклами та шкідливих доменів, якщо такі передбачені сервісом.

• Створення швидких профілів або ярликів для швидкого підключення до VPN і відкриття визначених ресурсів.

• Налаштування сповіщень.

• Перевірка доступних протоколів з’єднання. У більшості випадків оптимальним вибором є автоматичний режим або протокол IKEv2.

• Ознайомлення зі списком доступних серверів.

Під час вибору сервера слід враховувати мету використання VPN. Для загального захисту конфіденційності достатньо обрати найшвидший сервер. Для доступу до контенту, обмеженого певною країною, доцільно обрати сервер у відповідному регіоні.

Ручне налаштування VPN на iOS

За наявності адреси VPN-сервера та відповідних облікових даних iOS дозволяє створити VPN-підключення вручну без використання стороннього застосунку. Такий підхід менш зручний, оскільки потребує введення параметрів для кожного сервера, але може бути корисним у випадках підключення до робочих або навчальних мереж.

Процедура виглядає так:

1. Відкрити застосунок “Налаштування” та перейти до розділу “Загальні”.

2. Обрати пункт “VPN і керування пристроями”, далі перейти до розділу VPN і натиснути “Додати конфігурацію VPN”.

3. Встановити тип з’єднання IKEv2 та ввести опис, адресу сервера, Remote ID і, за потреби, Local ID.

4. Обрати спосіб автентифікації, ввести ім’я користувача і пароль або додати сертифікат.

5. Зберегти налаштування.

6. Активувати VPN-підключення за допомогою перемикача в меню VPN.

Чи потрібен VPN на iPhone

Під час кожного підключення до інтернету провайдер призначає пристрою IP-адресу, яка фактично є цифровим ідентифікатором сесії. Ця інформація може використовуватися для комерційного таргетингу або, в окремих випадках, передаватися третім сторонам. Використання VPN приховує реальну IP-адресу за адресою VPN-сервера, унеможливлюючи прямий зв’язок між діями в мережі та конкретним користувачем.

З огляду на це, використання VPN доцільне на будь-якому пристрої, включно з iPhone, особливо під час підключення до відкритих публічних мереж у кафе, готелях та інших громадських місцях. Додатковою перевагою є можливість зміни віртуального місцезнаходження для доступу до різних бібліотек контенту на стримінгових платформах.

The post Як використовувати VPN на iPhone appeared first on .

Серед автомобільних інформаційно-розважальних систем Android Auto тривалий час вважалася одним із найстабільніших і найфункціональніших рішень. Вона інтегрована у велику кількість автомобілів різних виробників, хоча в останні роки частина автовиробників поступово відмовляється від підтримки Android Auto та Apple CarPlay на користь власних програмних платформ. Для використання Android Auto достатньо під’єднати смартфон до автомобіля дротовим способом через USB-кабель або бездротово, якщо це підтримується як телефоном, так і мультимедійною системою авто.

Після підключення частина застосунків зі смартфона відображається на екрані автомобіля, а керування ними оптимізоване для водіння. Користувач також має доступ до основних налаштувань Android Auto, які дозволяють змінювати поведінку системи, спосіб підключення та окремі параметри інтерфейсу. Водночас існує менш відомий факт: Android Auto має приховане меню розробника, яке відкриває доступ до додаткових налаштувань і може зробити користування системою зручнішим у довгостроковій перспективі.

Приховане меню Android Auto

Подібно до операційної системи Android, яка має приховане меню для розробників, Android Auto також оснащена таким інструментом. Різниця полягає в тому, що доступ до нього здійснюється не через загальні налаштування смартфона, а через спеціальний розділ, присвячений саме Android Auto. Це робить процес менш очевидним для більшості користувачів.

Назви пунктів меню можуть дещо відрізнятися залежно від виробника смартфона, версії Android і оболонки. Проте на сучасних пристроях, таких як актуальні моделі Google Pixel або флагманські смартфони Samsung серії Galaxy, загальна логіка доступу залишається однаковою.

Як знайти секретне меню Android Auto на смартфоні

Найпростіший спосіб знайти потрібні налаштування полягає у відкритті загального меню налаштувань смартфона та використанні пошуку за запитом «Android Auto». У багатьох моделях телефонів цей розділ також можна знайти вручну в категорії, пов’язаній із підключеними пристроями або підключенням до автомобіля.

Після відкриття налаштувань Android Auto необхідно прокрутити сторінку вниз до розділу з інформацією про версію та дозволи. Цей пункт зазвичай має назву на кшталт «Інформація про версію та дозволи». Після відкриття цього розділу потрібно натиснути на нього приблизно десять разів поспіль. У разі успішного виконання цієї дії з’явиться службове повідомлення з підтвердженням і запитом на дозвіл увімкнення параметрів розробника.

Після активації режиму розробника слід повернутися у верхню частину сторінки налаштувань Android Auto, відкрити меню з додатковими параметрами, яке зазвичай позначене іконкою з трьома крапками, та вибрати пункт «Налаштування розробника». Саме в цьому розділі зосереджені приховані можливості системи.

Що можна змінити в налаштуваннях розробника

На відміну від стандартного меню розробника Android, яке містить десятки параметрів для тестування, налагодження та оптимізації системи, меню розробника Android Auto є значно простішим і менш насиченим. Більшість пунктів орієнтовані на розробників і тестувальників застосунків, а не на звичайних користувачів. Проте існує щонайменше два налаштування, які можуть бути корисними в повсякденному використанні.

Перший важливий параметр – це «Бездротовий Android Auto». Увімкнення цього пункту дозволяє смартфону підключатися до сумісних мультимедійних систем автомобіля та сторонніх бездротових адаптерів без використання кабелю. У більшості сучасних пристроїв цей параметр активний за замовчуванням, однак у деяких випадках він може бути вимкнений. Якщо планується використання Android Auto у бездротовому режимі, варто переконатися, що цей перемикач увімкнений.

Другий параметр, на який слід звернути увагу, має назву «Невідомі джерела». За своєю логікою він аналогічний стандартному налаштуванню Android, яке дозволяє встановлювати та використовувати застосунки не з Google Play. У контексті Android Auto цей параметр дозволяє відображати в інтерфейсі системи застосунки, які не були встановлені з офіційного магазину Google. Це може бути актуально для користувачів, які віддають перевагу смартфонам із мінімальною інтеграцією сервісів Google або використовують альтернативні джерела програмного забезпечення. Без увімкнення цього параметра такі застосунки не з’являтимуться на екрані Android Auto.

Інші налаштування в меню розробника, як правило, стосуються внутрішніх механізмів роботи системи, журналювання, тестових режимів та експериментальних функцій. Для більшості користувачів вони не мають практичної цінності та не впливають на щоденний досвід використання Android Auto.

Загалом приховане меню Android Auto є інструментом, який у першу чергу створений для розробників, але окремі його параметри можуть бути корисними і для звичайних водіїв. Усвідомлене використання цих налаштувань дозволяє краще адаптувати систему до власних потреб без втручання в основні компоненти автомобільної мультимедійної платформи.

The post Як отримати доступ до секретного меню Android Auto appeared first on .

Під’єднання iPhone до зарядки зазвичай є одним із найнудніших моментів дня. Той самий стандартний звук. Те саме відчуття повної буденності. Водночас Apple непомітно надала інструменти, які дозволяють перетворити цю дію на щось значно цікавіше. За бажання iPhone може «святкувати» кожне підключення до живлення звуком відкриття пляшки шампанського. Для цього не потрібні жодні злами системи чи неофіційні модифікації. Достатньо стандартного застосунку «Команди».

Що потрібно перед початком

Цей спосіб працює на iPhone з iOS 14 або новішою версією. Якщо використовується iOS 18, можливості ще ширші. Також знадобиться застосунок «Команди», який зазвичай уже встановлений на пристрої.

Далі необхідно підготувати короткий звуковий ефект відкриття шампанського. Оптимальна тривалість становить одну або дві секунди. Безкоштовний звуковий файл можна завантажити з інтернету та зберегти у застосунку «Файли» на iPhone. Формати MP3 або WAV підходять без обмежень.

На цьому підготовчий етап завершено. Далі починається налаштування.

Створення автоматизації для заряджання

Потрібно відкрити застосунок «Команди» та перейти на вкладку «Автоматизація» внизу екрана. Далі слід натиснути «Нова автоматизація», прокрутити список і вибрати пункт «Зарядний пристрій».

Після цього необхідно вибрати умову «Під’єднано». Це означає, що iPhone реагуватиме в той момент, коли до нього підключається кабель або він кладеться на бездротову зарядку. Далі слід натиснути «Далі».

На цьому етапі визначається дія, яка виконуватиметься після підключення зарядки.

Варіант 1. Використання звукового файлу, наприклад звуку відкриття шампанського

Потрібно натиснути «Додати дію» та знайти дію «Запустити команду». Цей спосіб найкраще підходить у випадку, якщо необхідно відтворювати короткий звуковий ефект, а не повноцінну музичну композицію.

Для цього потрібно створити окрему команду, яка відтворює підготовлений аудіофайл. Найпростіший варіант полягає у використанні дії «Відтворити звук» або «Відтворити музику», пов’язаної з локальним файлом або треком. Якщо звук збережено у «Файлах», команда може відтворювати аудіо безпосередньо звідти.

Після налаштування дії слід натиснути «Далі».

Ключовий момент полягає в тому, щоб вимкнути опцію «Запитувати перед запуском». Потрібно підтвердити вибір, натиснувши «Не запитувати». Це дозволяє відтворювати звук миттєво, без додаткових підтверджень.

Після цього слід натиснути «Готово».

Варіант 2. Озвучення привітання голосом Siri

Якщо немає бажання працювати зі звуковими файлами, можна скористатися альтернативним варіантом. Замість ефекту відкриття шампанського Siri може вимовляти святкову фразу.

Для цього потрібно вибрати «Додати дію», знайти дію «Озвучити текст» і ввести, наприклад, фразу «За зарядку» або «Підключення відбулося». Доступні налаштування голосу, висоти та швидкості мовлення, що дозволяє зробити озвучення серйозним або навмисно комічним.

Тут діє те саме правило. Опцію «Запитувати перед запуском» необхідно вимкнути, після чого натиснути «Готово».

Перевірка та коригування

Після завершення налаштування достатньо під’єднати iPhone до зарядки. Якщо все виконано правильно, одразу після стандартного звуку заряджання пролунає обраний ефект відкриття шампанського або голосове повідомлення.

Якщо потрібен лише користувацький звук без стандартного сигналу, пристрій можна перевести у беззвучний режим. Команда все одно відтвориться.

За потреби гучність, тривалість або сам ефект можна змінити. У цьому і полягає зручність застосунку «Команди». Жодне з цих налаштувань не є незворотним, і їх завжди можна змінити або вимкнути.

The post Як змінити звук зарядки iPhone appeared first on .

Якщо клавіатура Magic Keyboard не реагує так, як очікується, розуміння того, як правильно під’єднати Magic Keyboard до iPad, допоможе уникнути зайвого роздратування. Magic Keyboard від Apple розроблено так, щоб він працював одразу з сумісними моделями iPad, однак проблеми з налаштуванням усе ж можуть виникати залежно від моделі пристрою, версії програмного забезпечення або фізичного під’єднання.

Цей матеріал пояснює, як правильно під’єднати Magic Keyboard, що слід перевірити, якщо він не реагує, і як переконатися, що все працює належним чином.

Які моделі iPad сумісні з Magic Keyboard

Перед під’єднанням необхідно переконатися, що конкретна модель iPad підтримує Magic Keyboard. Magic Keyboard від Apple призначений лише для окремих моделей iPad Pro та iPad Air і під’єднується за допомогою Smart Connector, а не через Bluetooth.

Для тих, хто ще визначається, чи є Magic Keyboard доцільним доповненням до власного робочого середовища, у профільних оглядах детально розглядаються питання сумісності та довгострокової цінності цього аксесуара.

Apple публікує перелік підтримуваних моделей і відмінності в конструкції для кожної версії Magic Keyboard на офіційній сторінці Magic Keyboard для iPad.

Як під’єднати Magic Keyboard до iPad

Під’єднання Magic Keyboard є простим процесом, оскільки не потребує сполучення або заряджання.

Покрокова інструкція

• Переконатися, що на iPad встановлено останню версію iPadOS

• Розмістити Magic Keyboard на рівній поверхні

• Сумістити iPad з магнітним конектором на клавіатурі

• Дати змогу магнітам зафіксувати iPad на місці

Після правильного кріплення Magic Keyboard автоматично під’єднується через Smart Connector. Жодних екранів налаштування або повідомлень про підтвердження не з’являється. Введення тексту має працювати одразу.

Apple також описує офіційний спосіб під’єднання у власному довідковому матеріалі, де підтверджується, що сполучення через Bluetooth не потрібне.

Як переконатися, що під’єднання працює

Після приєднання клавіатури рекомендується виконати такі дії:

• Відкрити програму «Нотатки» або Safari

• Почати вводити текст для перевірки введення

• Скористатися трекпадом, щоб перевірити рух курсора

Якщо клавіатура і трекпад реагують, під’єднання виконано успішно.

Що робити, якщо Magic Keyboard не під’єднується

Якщо введення тексту не працює або трекпад не реагує, причина зазвичай пов’язана з неправильним вирівнюванням, наявністю бруду на конекторі або програмним збоєм.

Найпоширеніші способи усунення проблеми:

• Від’єднати iPad від клавіатури та під’єднати знову

• Перезавантажити iPad

• Очистити Smart Connector сухою тканиною

• Оновити iPadOS до актуальної версії

Для цього сценарію існують окремі детальні інструкції з усунення несправностей, які покроково описують можливі рішення.

Magic Keyboard і Bluetooth-клавіатури

На відміну від Bluetooth-клавіатур, Magic Keyboard:

• Не потребує сполучення

• Не потребує заряджання

• Під’єднується миттєво через Smart Connector

Це робить його більш надійним за умови правильного кріплення, але водночас обмежує сумісність лише певними моделями iPad.

Коли може знадобитися повторне під’єднання Magic Keyboard

Зазвичай повторно під’єднувати Magic Keyboard не потрібно, за винятком таких випадків:

• iPad часто знімається з клавіатури

• Оновлення iPadOS спричиняють тимчасові проблеми з введенням

• Smart Connector забруднюється

У більшості ситуацій просте від’єднання та повторне приєднання клавіатури повністю вирішує проблему.

The post Як підключити Magic Keyboard до iPad appeared first on .

Довгий час вчені ретельно уникали заяв, що інші тварини мають мову. Зараз, завдяки штучному інтелекту, вони близькі до її розшифровки.

Атлантичний афаліна

Чи стане афаліна першим нелюдським видом, мову якого розшифрують?

Софі Коен-Боденес зрозуміла, що натрапила на щось важливе, коли побачила, як каракатиця витягує дві щупальця вгору, об’єднуючи інші шість. Вона назвала це знаком «вгору» – і цікаво, що тварина повторювала цей рух у відповідь на відео іншої каракатиці з подібними рухами. Це був перший натяк на те, що ці морські істоти, родичі восьминогів, можуть спілкуватися за допомогою своєрідної мови жестів.

Протягом десятиліть дослідники уникали заяв про мову у будь-яких тварин, окрім людей. Зараз це змінюється завдяки здатності ШІ виявляти закономірності у величезних масивах даних про звуки та дії тварин. Додатково дослідження стимулює новий Coller Dolittle Challenge, який ставить за мету створення алгоритму для спілкування з не людськими організмами або, щонайменше, розуміння їхньої «мови». Цьогорічний переможець отримав $100 000 на дослідження, трохи випередивши Коен-Боденес. Виклик, організований Тель-Авівським університетом та філантропічним фондом Джеремі Коллера, також пропонує $10 млн першій команді, яка розкриє загадку міжвидового спілкування.

Як дослідники прагнуть публікувати результати, каракатиці – лише один із дивовижних прикладів тварин, які виявляються більш «балакучими», ніж ми думали. Ці нові відкриття вселяють надію, що, як вигаданий доктор Дулітл, ми колись зможемо говорити з тваринами. Але це також піднімає великі питання: що таке мова, чому її важко приписати не людським видам і що це означатиме, якщо ми нарешті розшифруємо, що говорять інші тварини.

Якщо у вас є домашні тварини, ви, без сумніву, з ними спілкуєтеся – знаєте, коли вони голодні або хочуть прогулянку. Але це не те саме, що мова. Людська система спілкування включає словниковий запас та граматичні правила, використовує звуки, які вивчаються у інших, поділені на семантичні категорії, як-от іменники та дієслова, і має синтаксис, що визначає порядок слів у реченнях. Це дозволяє створювати нові слова та комбінувати їх у абсолютно нові речення, обговорювати гіпотетичні події поза власним простором і часом.

Це вражаючий перелік, і навіть якщо інша тварина мала б подібну систему, не ясно, як ми могли б це довести. Деякі дослідники вважають, що наша зацикленість на власному способі спілкування заважає нам зрозуміти можливості інших видів. Таку думку поділяє Коллер: «Ми самовпевнено переконали себе, що ми єдині живі істоти, на яких варто звертати увагу».

Каракатиці

Звичайні каракатиці (Sepia officinalis) мають мало спільного з нами. Тим не менш, Коен-Боденес та Пітер Нері виявили, що вони використовують рухи щупалець для створення чотирьох знаків: «вгору», «бік», «крутити» та «корона». За допомогою алгоритму, який аналізує відео взаємодій, вчені виявили, що тварини реагують на ці знаки, навіть відчуваючи вібрації у воді. Значення рухів досі не повністю зрозуміле, але «корона» може означати тривогу через зміни в оточенні. Каракатиці відходять назад і змінюють колір на помаранчевий або чорний, що асоціюється з небажанням взаємодіяти. Для солітарних, еволюційно давніх видів це досить дивовижно.

Інші види

• Солов’ї можуть миттєво змінювати висоту звуку, щоб імітувати іншого солов’я – важлива характеристика людської мови, раніше не помічена у не людських тварин.

• Мармозетки використовують індивідуальні «іменні» сигнали, що є новинкою для приматів.

• Африканські слони теж мають довільні звуки як «імена».

Дельфіни

Дельфіни мають набагато складніше спілкування, ніж «іменування». Дослідження 170 дельфінів у Сарасотській затоці, Флорида, показало 22 «неособисті» свистки, які повторюються у різних тварин. Найпоширеніший – для позначення несподіваного чи незнайомого. Інші свистки попереджають про небезпеку. У поєднанні з «підписними» свистками, здатністю швидко навчатися і піднімати тон при спілкуванні з молоддю, це робить спілкування дельфінів надзвичайно складним.

Штучний інтелект як прискорювач

ШІ дозволяє аналізувати великі масиви даних і виявляти закономірності. Але це лише початок: дослідники повинні зрозуміти контекст та значення комунікації. Наприклад, орангутани можуть відкладати тривожні сигнали на 20 хвилин після виявлення хижака – це ускладнює визначення значення сигналу.

Інші способи комунікації – зміна кольору, виділення запахів, дотики, вирази обличчя або електричні розряди у риб – ще більше ускладнюють завдання.

Хто перший?

• Кити та дельфіни мають величезний архів записів і соціально складну структуру спілкування.

• Птахи (наприклад, волові сойки та папуги) цікаві через подібність їхнього вокального навчання до людського.

Якщо ми розшифруємо мову будь-якого іншого виду, це відкриє нові способи розуміння світу, аналогічно до того, як ми відкрили ультрафіолетове бачення бджіл. Це також посилить наше розуміння та повагу до інших видів.

«Вивчення комунікації змушує багатьох сказати: «Вау, вони схожі на нас!»», – зазначає Йовел.

За матеріалами: NewScientist

The post Незабаром ми зможемо говорити з тваринами. Хто буде першим? appeared first on .

Тривожні голоси, що лунають у публічному просторі, дедалі гучніші. Їх об’єднує одна тема: занепокоєння тим, що штучний інтелект руйнує мислення людини. Колись страх стосувався «розумної машини», яка може вийти з-під контролю й знищити людство. Тепер, коли чат-боти стали повсякденністю, увага змістилася від апокаліптичних сценаріїв до поступової деградації навичок. Особливо це відчувають педагоги, які помічають ознаки того, що називають «дескілінгом» – втратою майстерності.

Ця тривога небезпідставна. Учні, які звертаються до ШІ, щоб той переказав сюжет «Дванадцятої ночі», можуть так і не навчитися самостійно розуміти Шекспіра. Майбутні юристи, що покладаються на автоматизовані системи юридичного аналізу, можуть не розвинути інтерпретаційних умінь, які раніше вважалися невід’ємними. Дослідження у Великій Британії показало: чим частіше молоді користувачі звертаються до ШІ для пошуку інформації чи прийняття рішень, тим нижчі їхні результати у тестах на критичне мислення. Інше дослідження продемонструвало, що лікарі, які звикли до систем автоматичного виявлення поліпів, з часом гірше справляються без неї.

Та питання полягає не в тому, чи існує дескілінг – це вже очевидно, – а в тому, яким саме він є. Не кожна втрата навички є руйнівною. Історія технологій засвідчує, що одні форми знань зникають, поступаючись місцем іншим.

Страх перед тим, що нова технологія притупить розум, з’явився не сьогодні. Ще Сократ у діалозі «Федр» розповідав міф про єгипетського бога Тота, який подарував людям письмо. Цар Тамус застерігав: письмо не примножить пам’ять і мудрість, а зробить людей забудькуватими, бо вони покладатимуться на зовнішні знаки замість власного розуму. Сократ погоджувався з ним. Проте сам факт, що цей діалог дійшов до нас, зобов’язаний саме письму.

Критики не були цілком неправі. У дописемних культурах барди пам’ятали епоси, а сказителі тримали в голові покоління родоводів. Письмо зробило це непотрібним, дозволивши сприймати думки без зусиль. Але натомість воно створило нові можливості – коментар, історію, науку, право. Як зазначав історик Вальтер Онг, «письмо – це технологія, яка перебудовує мислення».

Кожна технологічна зміна не лише спрощує роботу, а й змінює саму сутність діяльності. Мореплавці, що користувалися секстантами, втратили вміння читати зорі, але отримали точнішу навігацію. Механіки часів «Форда-Т» знали кожен гвинт свого авто, а сучасний водій лише натискає кнопку запуску. Рахівниці поступилися місцем калькуляторам, ті – комп’ютерам. Індивідуальна майстерність слабшала, але ефективність зростала.

Проте деякі зміни мають глибші наслідки. Вони впливають не лише на те, що людина може робити, а й на те, ким вона себе відчуває. Соціолог Шошана Зубофф у 1980-х роках спостерігала, як оператори паперових фабрик переходили від ручного контролю до роботи з комп’ютерами. Їхня праця ставала чистішою, безпечнішою, але втрачала сенс. Подібне відбувалося в пекарнях, де замість пекарів, що визначали готовність хліба за запахом, з’явилися працівники, які натискали кнопки на екрані.

Те саме спостерігається у сфері культури. Колись любов до музики означала вміння її виконувати. Після появи грамофона більшість слухачів стали споживачами, а не творцями. Здобутки техніки розширили доступ до краси, але зменшили особисту причетність до неї.

Коли технології входять у побут, з’являється новий тип залежності. З часом люди почали не запам’ятовувати факти, а лише місце, де їх знайти. Проте людське мислення завжди виходило за межі мозку – у символи, інструменти, спільноти. Людина стала людиною саме тому, що навчилася передавати знання далі.

Розвиток знань неминуче веде до спеціалізації. Жодна окрема людина вже не здатна виготовити навіть простий олівець без допомоги складної мережі спеціалістів. Науковці розуміють дедалі менше поза своїми вузькими галузями, і навіть у математиці геніальність тепер полягає не в самотньому відкритті, а в умінні поєднувати чужі результати в одне ціле.

Знання більше не є особистою власністю – воно стало відносинами між людьми. Ми живемо всередині мережі розподіленого інтелекту, спираючись на фахівців і системи, що розширюють наші можливості. Це природно привело до появи штучного інтелекту – ще одного учасника цієї мережі.

Відмінність між «знанням» і «умінням» дедалі розмивається. Великі мовні моделі, як-от ChatGPT, не лише зберігають інформацію, а й імітують розуміння. Вони здатні вести діалог і коригувати відповіді, створюючи ілюзію мислення. Питання тепер у тому, чи підсилює це людський інтелект, чи навпаки – поступово його замінює.

Втім, зупинити процес неможливо. Людство може лише навчитися керувати ним. Найважливішим залишається не порівняння людини з машиною, а розуміння того, як людина, що користується машиною, відрізняється від тієї, яка не користується.

Досвід медицини показує, що співпраця з ШІ може бути корисною, якщо людина зберігає здатність до оцінювання. Пілот, який лише спостерігає за автопілотом, втрачає навички ручного керування. Але якщо використання ШІ супроводжується навчанням, перевірками та критичним мисленням, то система стає безпечнішою.

У багатьох професіях роль людини зміщується від створення до оцінювання. Програмісти, що працюють із системами автогенерації коду, витрачають менше часу на написання і більше – на перевірку. Майстерність переходить від виконання до контролю.

Такі зміни потребують базової компетентності. Неможливо втратити навичку, якої ніколи не було. Тому освіта стає ключовою ланкою. Дослідження Гарварду показало, що добре спроєктований навчальний ШІ може навіть перевершувати традиційне викладання, якщо налаштований на розвиток мислення, а не на видачу готових відповідей.

Але не всі дисципліни піддаються автоматизації. Гуманітарні науки формують уміння аргументувати, сумніватися, шукати власний голос – те, чого не навчиш за допомогою підказок. Можливо, діалог і усне мислення, до яких закликав Сократ, знову повернуться на перший план.

Ризик найнебезпечнішої форми дескілінгу полягає у втраті людських якостей – судження, уяви, співпереживання. Якщо ці здатності не тренувати, вони зникають. Тоді мова, думка, навіть емоції стають автоматичними, а розум – відбитком алгоритму.

І все ж більшість форм втрати навичок у довгій перспективі виявлялися природними й навіть корисними. Людство перестало користуватися телеграфом, ручними друкарськими машинами, плівковим монтажем – разом із технологією зникали й відповідні ремесла. Замість цього з’являлися нові професії та можливості.

Дескілінг може бути й звільненням від рутини. Обчислювальні програми позбавили бухгалтерів ручного підрахунку, відкривши шлях до аналітики. Автоматизація праці дозволила людям більше мислити, менше повторювати. Учені тепер витрачають менше часу на формальності й більше – на пошук істини.

В історії розвитку цивілізації жоден набір умінь не залишався незмінним. Знання завжди переходили з рук у системи, з особистих навичок – у колективний розум. Генеративний штучний інтелект є лише новим етапом цього процесу – черговим відображенням людського прагнення розширити власні можливості.

Справжнє завдання сьогодні – зберегти контроль над цими системами і залишатися авторами власних рішень. Людство завжди навчалося співіснувати зі своїми інструментами – від пера до комп’ютера. Тепер необхідно навчитися співпраці з тими, хто здатен навчатися у відповідь. І головне – не втратити здатність розрізняти, які навички варто передати машинам, а які мають залишатися в людських руках.

За матеріалами: The Atlantic

The post Епоха втрати кваліфікації. Чи буде ШІ розвивати нас – або обмежуватиме нас? appeared first on .

Попри те, що змінювати яскравість ліхтарика можуть лише власники моделей iPhone Pro, сам ліхтарик на iPhone залишається надзвичайно корисною функцією. Його можна налаштувати для доступу кількома способами, зокрема з екрана блокування або через Центр керування. Достатньо торкнутися відповідного значка, коли потрібно підсвітити замкову щілину в темряві або знайти щось під меблями, і спалах камери забезпечить рівне постійне світло. Якщо руки зайняті покупками або іншими речами, ліхтарик можна увімкнути за допомогою простого голосового запиту.

Достатньо сказати Siri: «Hey Siri, turn on the flashlight» або «Hey Siri, turn off the flashlight», і вбудований голосовий асистент виконає команду. Додаткових налаштувань для керування ліхтариком через Siri не потрібно. Якщо голосовий асистент увімкнений на iPhone, достатньо просто віддати відповідну команду. Активація ліхтарика через Siri особливо зручна для підсвічування робочого простору, коли руки зайняті. Цей спосіб також дозволяє залишати на екрані відкритими фотографії, повідомлення, документи або відео, одночасно використовуючи ліхтарик.

Існує також спосіб керування ліхтариком голосом без виклику Siri. Для цього можна налаштувати Голосові ярлики у додатку «Налаштування» в розділі «Універсальний доступ» і призначити певні слова конкретним діям. Наприклад, шанувальники всесвіту Гаррі Поттера можуть увімкнути ліхтарик словом «Lumos», а вимкнути словом «Nox» – саме так у книгах і фільмах вмикається та вимикається світло на кінчику чарівної палички. Водночас голосові ярлики не працюють, коли телефон заблокований. У такому разі для керування ліхтариком доведеться скористатися Siri або кнопкою, фізичною чи на екрані.

Якщо значок ліхтарика відсутній на екрані блокування, його можна додати або прибрати. Для цього потрібно торкнутися і утримувати екран блокування, натиснути «Налаштувати», а потім натиснути знак «-» у верхньому лівому куті значка, щоб видалити ярлик. Поки екран налаштування активний, можна також натиснути знак «+» і додати новий ярлик на екран блокування. Це може бути додаток або дія iPhone, наприклад відкриття віртуального пульта Apple TV. Ярлики можна видаляти, щоб вони не перекривали частини шпалер, які мають залишатися видимими.

Якщо в Центрі керування немає значка ліхтарика, його легко додати. Потрібно відкрити Центр керування, провівши пальцем вниз від правого верхнього кута на iPhone з Face ID або вгору знизу на моделях з кнопкою Home. Далі слід торкнутися і утримувати порожнє місце на екрані, щоб увійти в режим налаштування, після чого натиснути «Додати елемент керування» внизу екрана. У списку потрібно знайти значок ліхтарика, натиснути його для додавання, а потім перетягнути у зручне місце на сітці. У європейських користувачів використовується той самий значок, але він може мати назву «torch».

Ліхтарик також можна прив’язати до кнопки дії на iPhone 15 Pro та новіших моделях. Це один з найпрактичніших варіантів використання кнопки дії, однак його активація замінить будь-яку дію, яка була налаштована раніше. Для цього потрібно відкрити «Налаштування», перейти до розділу «Кнопка дії» та вибрати ліхтарик зі списку доступних дій.

Крім того, на iPhone існує маловідома функція «Дотик ззаду», яку також можна використати для керування ліхтариком. У налаштуваннях слід перейти до «Універсальний доступ», далі «Дотик», а потім «Дотик ззаду». У цьому меню можна прив’язати вмикання або вимикання ліхтарика, а також інші дії, до подвійного або потрійного дотику по задній панелі iPhone. Поєднання Siri з одним або кількома такими ручними способами активації ліхтарика надає гнучкість у різних ситуаціях, хоча може знадобитися певний час, щоб визначити, яка комбінація налаштувань є найзручнішою.

The post Як увімкнути ліхтарик iPhone, не торкаючись телефону appeared first on .